Районний реабілітаційний центр для інвалідів та дітей-інвалідів: бути чи не бути?

   

    

На засіданні постійних комісій районної ради у січні ц. р. депутати порушили складне питання: як, за нестачі коштів, забезпечити установи і організації району, що фінансуються з місцевого бюджету? Одна з пропозицій – скоротити видатки деяких соцустанов, або їх ліквідувати. Депутати, для вирішення їхньої долі, запропонували заслухати на сесії районної ради чи на засіданнях постійних комісій звіти установ і організацій району, які, на їхню думку, є менш важливими, чи не дають належного соціального ефекту. До переліку потрапив і районний реабілітаційний центр для інвалідів та дітей-інвалідів. Це спровокувало поширення чуток, зокрема, про його ліквідацію. Хоч питання – поки що на стадії вивчення, до мене почали звертатися схвильовані батьки дітей-інвалідів. Тому звіт про діяльність Центру, на мою думку, цікавий не тільки депутатам, а й широкому загалу.

      

Районний реабілітаційний центр для інвалідів та дітей-інвалідів (далі – Центр) створено у лютому 2011 року, рішенням четвертої сесії VI скликання районної ради. Він діє у відповідності до  низки законодавчих та інших нормативно-правових актів органів Центральної законодавчої й виконавчої влади, що регулюють правовідносини у цій сфері й спрямовані на створення умов для усунення обмежень життєдіяльності інвалідів, відновлення і компенсації їхніх порушених або втрачених здатностей до побутової, професійної, суспільної діяльності. Необхідність створення Центру зумовлювали кілька факторів. Зокрема, чимала кількість інвалідів та дітей-інвалідів  (станом на 01.01.2015 року рівень інвалідизації на Рахівщини становить 4796 осіб, або 5 відсотків населення, з яких – 533 діти-інваліди); безгрошів’я сімей, які мають на утриманні осіб з фізичними вадами; відсутність можливостей забезпечити їм якісні реабілітаційні послуги за межами району; неналежний рівень інформування про необхідність реабілітації та інші.

Фінансування видатків на капітальний ремонт

Починали з нуля. Основною проблемою стало забезпечення Центру приміщенням, яке б відповідало певним вимогам, зокрема про безбар’єрний доступ. Таке нам виділила у довгострокову оренду сесія міської ради 30 серпня 2011 року – на першому поверсі міського гуртожитку по вул. Харківська, 2. Щоправда, занедбані приміщення не відповідали вимогам, були звалищем для будівельних та побутових відходів. Згідно з розрахунками, для капремонту необхідні були 537,9 тис. грн. та ще 399,1 тис. грн. – для облаштування обладнанням (937 тис. грн. в цінах червня 2011 р.). З виділених на рік 74 тис. 700 грн., за браком часу, освоїли тільки 27960 грн. (встановили вікна і вхідні двері (21096 грн.),  придбали обладнання довготривалого використання – 6860 грн.).

У фінансуванні видатків на капітальний ремонт Центру з часу його створення не було плановості чи передбачуваності. Кошти виділялися за «залишковим принципом». При цьому, перед кожною сесією районної ради, яка розглядала бюджетні чи фінансові питання, готувався лист на ім’я голови райдержадміністрації з обґрунтуванням та проханням передбачити кошти на капітальний ремонт приміщень Центру.

Бюджет району на 2012-ий рік кошти на капремонт не передбачав. Сесія райради виділила нам лише 2900 грн. для придбання лічильника електричної енергії. Та все ж невеликий обсяг робіт вдалося здійснити, через що перед підрядником виникла заборгованість.

У 2013 році в бюджеті району було закладено капітальні видатки для Центру в сумі 28 тисяч грн. Джерелом фінансування визначено податок за землю, який з 1 січня відмінили, через що використати ці кошти не було можливості. У жовтні того року сесія райради виділила 8400 грн. для погашення заборгованості перед підрядником за попередній рік та додатково 41 тис. 100 грн. – для придбання обладнання і меблів. Щоправда, договори на придбання відповідних товарів так і залишилися нереалізованими через відсутність коштів. Проте, роботи з капремонту продовжувалися, і на кінець року знову виникла заборгованість перед підрядником – 8390 грн. Кошти на її погашення сесія райради виділила у червні 2014-го.

Не передбачав коштів на капремонт і районний бюджет 2014-го, хоча роботи протягом року тривали. У жовтні, для погашення заборгованості перед підрядником, сесія райради виділила Центру 29000 грн., які наприкінці року знову зареєстровані в управлінні ДКСУ в Рахівському районі, як заборгованість перед підрядчиком.

Незважаючи на це, ми завершили ремонт одного кабінету і перебралися у власне приміщення. Це стало можливим завдяки зусиллям начальника УСЗН РДА М.Ю. Спасюк.

„Ремонтну” проблему ми намагалися вирішити за рахунок спонсорів. З цією метою підготували публікацію в «Зорі Рахівщини», розіслали листи понад 100 окремим суб’єктам господарювання, районним та обласним громадським, благодійним організаціям. Проте, на наше прохання відгукнулися тільки вірники церков ЄХБ Рахова, Ясіня, Кобилецької і Косівської Полян, які зібрали певну суму благодійних внесків і допомогли зрушити з місця справи у 2013-2014 роках.

Це дало певні надії та бачення перспектив розвитку. Вони полягають перш за все, в створенні таких умов, коли фахівці надають реабілітаційні послуги у відповідності до основних принципів реабілітації, таких як, своєчасність, безперервність, комплексний підхід та наближеність до місця реабілітації. Якраз ці основні принципи почали забезпечуватися в нашій роботі. І по-друге, перспективним є створення у Центрі відділення денного перебування дітей-інвалідів, коли батьки змогли б залишати дітей на день, а самі працювати на роботі.

Основну увагу зосередили на наданні реабілітаційних послуг дітям-інвалідам

Незважаючи на відсутність умов, організували роботу у відповідності до затвердженого Положення. Надання реабілітаційних послуг розпочали у січні 2012 року. Цьому передувала підготовча робота: підбір та підготовка фахівців, вивчення кола потенційних пацієнтів, зусилля щодо обстеження умов проживання дітей-інвалідів та інше.

Слід наголосити, що за відсутності обладнаних приміщень, кількість працівників не могла відповідати передбаченим нормативам (понад 30 штатних одиниць). Тому, за погодженням з райдержадміністрацією, основну увагу зосередили на наданні реабілітаційних послуг дітям-інвалідам, як найбільш вразливій верстві населення. У такому напрямі і проводився підбір кадрів з надання основних послуг.

Підбирати фахівців з практичним досвідом роботи (а це – вчитель-реабілітолог, практичний психолог, логопед, сестра медична з масажу, фахівець з фізичної реабілітації) розпочали у 2011 році, коли в районі діяло відділення Обласного центру комплексної реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів «Дорога життя». У рамках реалізації проекту «Розбудова системи надання прямих соціальних послуг з реабілітації дітям з функціональними обмеженнями, що проживають у гірських районах Закарпаття в умовах фінансової кризи» ОЦКР провів зі згаданими спеціалістами та іншими зацікавленими особами кілька семінарів. І в січні 2012 року згаданих фахівців прийняло на роботу. Вони працюють за сумісництвом на 0,5 посадового окладу, крім вчителя-реабілітолога, який працює на посадовий оклад. Для медичного супроводу та консультативної роботи в центрі працює лікар-невролог на 0,25 окладу. Всього зайнято 5,25 штатних одиниць, з урахуванням директора, головного бухгалтера (0,75) та прибиральниці (0,25).

Важливим і водночас складним завданням стало залучення до реабілітації дітей-інвалідів. Зіткнулися з нерозуміння батьками призначення Центру. Більшість вважали, що надаємо якусь матеріальну або гуманітарну допомогу, збільшуємо розмір пенсій і т. п. Тому проводили роз’яснювальну роботу, розсилали у сільські ради листи з інформацією про послуги, які надаємо. З цією проблемою і сьогодні залишаємося наодинці. Хоча така  робота повинна б проводитися спільно з райлікарнею та відділом по роботі з інвалідами управління соціального захисту населення РДА, оскільки УСЗН видає направлення до реабілітаційного центру.

Дається взнаки і те, що чимало родин не мають фінансових можливостей, аби доставляти хворих дітей до райцентру. Поки-що наші пацієнти – це діти з обмеженими можливостями з Рахова, Костилівки, Розтоків, Богдана та Білині, а також інваліди з райцентру.

Якщо говорити цифрами, то з кожним роком кількість наданих послуг зростає. У 2012 році курс реабілітації у нас пройшли 24 дітей-інвалідів, фахівці надали 669 послуг; у 2013-ому – 35 осіб, з них – 34 дітей-інвалідів та  один інвалід, надано 906 послуг, за 2014-ий – 32 осіб, з них 29 дітей-інвалідів та троє інвалідів, надано 1641 послугу.

Дехто вважає ці цифри невеликими. Але якщо порівняти кількість пацієнтів районних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів системи Мінсоцполітики у 2014 році, з Рахівським, то ми займаємо середні позиції. До того ж, кількість пацієнтів Центру залежить від навантаження на одного працівника. Тому при роботі на 0,5 посадового окладу воно не може бути великим.

Є надія, що направлення дітей-інвалідів до реабілітаційного центру покращиться. Це дозволить надати послуги більшій кількості інвалідів та дітей-інвалідів і перевести фахівців Центру на повний посадовий оклад.

Види реабілітації

Основний вид реабілітації – соціальна у комплексі з психологічною, що передбачає психологічну діагностику особи дитини-інваліда, визначення і використання форм, методів, засобів, термінів і процедур психологічної корекції, консультування і психологічного прогнозування та  педагогічною реабілітацією – це застосування засобів спеціального навчання і виховання дітей з обмеженими можливостями з метою формування особи, яка має певний рівень знань. Крім того, використовувалися: логопедична корекція, лікувальна фізкультура та масаж.

Реабілітаційний курс проводиться за індивідуальними програмами, безкоштовно. Тривалість одного – в середньому півтора місяця. Підбір контингенту здійснюється за направленням управління соціального захисту населення РДА за заявами інвалідів чи батьків дітей-інвалідів із поданням необхідних документів, згідно з нормативними документами Мінсоцполітики.

Основні напрямки роботи Центру – соціально-оздоровчі заходи (в т. ч. лікувальний масаж та лікувальна фізкультура); виявлення та розвиток індивідуальних здібностей дитини;  педагогічна корекція; навчальні індивідуальні та групові заняття; казкотерапія; формування навичок між особистого спілкування; освоєння навичок самообслуговування; логопедична корекція;  надання комп’ютерних знань; розвиток фізичних здібностей;  психологічна діагностика особистості дитини-інваліда; надання консультативної  допомоги сім’ям, які мають дитину-інваліда.

Фахівці використовують індивідуальну та групову форми занять з дітьми-інвалідами. Індивідуальні проводяться безпосередньо у Центрі та у Центральній районній бібліотеці. Тут також відбуваються групові заняття. Масажні процедури та заняття з фахівцем з фізичної реабілітації проводимо у визначені часи в районній лікарні, а з інвалідами та дітьми-інвалідами, які не рухаються, або малорухливі – безпосередньо за місцем проживання.

Під час курсу реабілітації на заняттях з вчителем-реабілітологом  діти набувають навичок міжособистого спілкування, інтегруються у дитячий колектив та почувають себе частинкою суспільства.

Сумісні заняття та ігри виховують навички дотримання певних правил та  дисципліни. Поліпшується загальний стан, тактильна чутливість, підвищується розумова та фізична активність дітей. Вони набувають комп’ютерних знань, розширюють світогляд, знайомляться  з природою рідного краю, розвивають грубу та дрібну моторику, а також поширюють навички з самообслуговування, які дають  впевненість у собі та збавляють від почуття залежності, що добре впливає   на психоемоційний стан дітей.

За допомогою психолога, котрий проводить діагностику особистості дитини-інваліда та визначає форми, методи та засоби реабілітації, у  дітей виявляються  індивідуальні здібності, які вдома не проявлялись або на них не звертали увагу.

 Логопед діагностує граматичну будову мови  дитини, стан артикуляційного апарату, вимову звуків, наявність учбових, господарсько – побутових навичок та навичок з самообслуговування. Тому заняття з логопедом якісно впливають на розвиток артикуляційного апарату, поліпшують звуковимову та збагачують словниковий запас дітей.

 

Лікувальний масаж є ефективним реабілітаційним методом, який застосовується з метою нормалізації функцій організму інвалідів і дітей-інвалідів при різних захворюваннях і ушкодженнях.

Лікувальна фізкультура, як сегмент фізичної реабілітації являє собою систему заходів щодо відновлення або компенсації втрачених фізичних можливостей, підвищення функціонального стану організму, поліпшення фізичних якостей інвалідів.

Співпраця

Договір про співпрацю з Центральною районною бібліотекою уклали у 2013 році. У відповідності до нього, бібліотека надає Центру приміщення та  обладнання, в т. ч. комп’ютерне, для проведення групових та індивідуальних занять. Працівник Інтернет - центру бібліотеки веде блог Центру та сторінку в Facebook. Бібліотекарі на добровільних засадах вчать дітей-інвалідів роботі на комп’ютері.

Тісно співпрацюємо з районними організацією Товариства Червоного Хреста, Будинками культури і дитячої та юнацької творчості, з якими проводимо заходи з нагоди відзначення Міжнародного Дня інвалідів. Цікава зустріч відбулася до Днів матері і захисту дітей.

За сприяння директора ТОВ «Омега-Плюс-УА» Р.М. Липчака 31 дитина-інвалід району в супроводі батьків здійснили захоплюючу подорож  у Національний природний парк «Синевир». Наприкінці минулого року діти-інваліди, які проходили реабілітацію у Центрі, отримали новорічні подарунки від благодійної організації «Життя і світ»

Життєдіяльність Центру забезпечується за рахунок коштів місцевого бюджету

З часу створення видатки Центру в розрізі років розподілялися наступним чином:

Рік	Затверджено коштів  (тис. грн.)			Профінансовано коштів  (тис. грн.)			Відсоток (%)
	по-точні видатки	капі-тальні видатки	разом	по-точні видатки	Капі-тальні видатки	разом
2011	102,2	74,7	176,9	54,9	27,9	82,8	46,8
2012	281,7	2,9	284,6	261,8	2,9	264,7	93,0
2013	274,0	69,1	343,1	258,8	8,4	267,2	77,9
2014	266,5	37,4	303,9	261,3	8,39	269,7	88,7

Як видно з таблиці, в жодному році видатки не профінансовані в повному обсязі, а якщо взяти тільки капітальні (спеціальний фонд), то ті незначні кошти, які виділялися на капремонт, крім 2012-го, де сума становила всього 2,9 тис. грн., взагалі фінансувалися частково. Так, в 2011 році капітальні видатки профінансовані на  37,3 %, в 2012 році – на 100%, в 2013 році – на 12,2%, в 2014 – на 22,4%.

Поточні видатки Центру використовувалися, в основному, на виплату заробітної плати та відповідних нарахувань на неї, а також на утримання центру, придбання обладнання і канцелярських товарів. Конкретні цифри наведено в таблиці (в тис. грн.).

                                                                                                    

Рік	Затверд-жено коштори-сом (поточні видатки)	Касові видатки	Відсо-ток фінан-суван-ня	Заробіт-на плата	Нараху-вання на зарплату	Видатки на утримання та придбання інвентаря, обладнання	Забор-гован-ість
2011	102,2	54,89	53,7	42,0	8,38	4,5	-6,48
2012	281,68	261,8	92,9	191,25	53,87	16,68	-2,5
2013	274,0	258,8	94,5	195,8	56,48	6,56	-4,54
2014	266,54	261,3	98,0	192,3	59,18	9,78	-0,15

Як видно з таблиці, відсоток фінансування видатків загального фонду з року в рік збільшується, проте розмір самих видатків загального фонду з кожним роком зменшується. Розмір заробітної плати протягом років суттєво не змінювався, проте нарахування на заробітну плату з кожним роком зростають.

Не варто згортати соціальні проекти

Як видно із вищенаведеного, з часу створення Центру вживалися відповідні заходи для організації його роботи: підібрані відповідні кадри, організовано реабілітаційний процес, набрано пацієнтів. Тобто, виходячи з наявних можливостей, протягом трьох років, при низькому фінансовому забезпеченні, створено умови, коли інваліди, батьки дітей-інвалідів повірили в те, що про них дбають органи місцевої влади, держава, не дають їм залишитися із своїми проблемами наодинці.

Вважаю, що не варто згортати соціальні проекти і програми під виглядом відсутності коштів. Адже їх у районному бюджеті й раніше не вистачало, він завжди був дотаційним і поки-що перспектив для його реального наповнення за рахунок економічного росту не має. А закриття соціальних проектів – це не шлях розвитку, а дорога назад.  Ми хочемо в Європу, то повинні по-європейськи ставитися до інвалідів і дітей-інвалідів, бо це і є показник цивілізованості.

Для районного бюджету утримання реабілітаційного центру не є затратним, хоча тут не підходить, як дехто вважає, формула «кількість – ціна». Здоров’я людини, як і її життя, – безцінні, тим більше, коли йдеться про інвалідів і дітей-інвалідів. Тому навряд чи хтось візьме на себе сміливість оцінювати це в грошовому еквіваленті.

Від роботи реабілітаційного центру економічного ефекту немає, зате соціальний –вагомий. Хоча для досягнення цього потрібен час і широкому загалу він мало помітний. Ми не просимо додаткових коштів. Фінансування хоча б на рівні минулих років дало б можливість Центру продовжувати працювати до покращення ситуації в державі. Ми вживаємо заходи зі створення умов роботи. До кінця лютого за рахунок спонсорів плануємо ввести в дію один кабінет, а до кінця року – ще один або і два. Таким чином, зможемо надавати послуги в теперішньому обсязі у власних приміщеннях.

З часу проголошення Україною незалежності у районі, крім останніх чотирьох років, увага роботі з інвалідами і дітьми-інвалідами практично не приділялася.

Тепер, коли вже створюватися умови для роботи реабілітаційного центру, є відповідні практичні напрацювання і основне – у людей з’явилася віра, що їм є до кого звернутися, де їм можуть допомогти і надають реабілітаційні послуги безкоштовно,  в когось закладаються сумніви в доцільності самого існування реабілітаційного центру. 

Такий центр у районі потрібний, виходячи з реалій сьогодення, кількості інвалідів та дітей-інвалідів. Тому запрошую громадськість на сторінках районної газети висловити міркування з цього приводу та довести власну думку до обраних ними представників у районній раді.

На закінчення. Невдовзі із зони АТО почнуть повертатися учасники бойових дій, яким необхідна буде соціалізація, заняття з психологом, інші реабілітаційні послуги, а в центрі є спеціалісти, готові їх надавати.

 Михайло БУДНІКОВ,

директор центру.